Пам'яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами.
(Уривок)
"... Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи на бій? - Вічної смерти.
Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівалися на свою силу? Ой ні! Чи то були знавці-козаки, окурені порохом, призвичаєні до військової справи. Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, не призвичаєні до військової справи. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне кожне насильство, убивство, бій.
І вони пішли.
Коли вдарив останній час України, вони пішли - 400 юнаків проти 13000 большевиків.
Сподівались засипати своїм трупом повіддю прорвану гатку.
І полягли усі.
Чи ж вони не відали, проти кого йшли? Поки історія людства буде існувати, доти будуть всі і далекі нащадки наші, з жахом, з огидою згадувати страшне слово "большевик".
Каїн, Іуда і большевик - три людські потвори, три звіра, що викинула на світ Божий якась страшна безодня...
... Минуть роки, десятки років, століття, - пам'ять про юнаків-героїв не згине вовік. Вона світитиме не тільки українцям, всім обраним Богом людям, що пакладають життя своє во ім'я ідеї, во ім'я брата свого..."
Л. Старицька-Черняхівська.
Надруковано в газеті "Нова Рада" 24 березня 1918р.
