Ярослав Стецько
- член Української Військової Організації;
- 1930 р. — окружний провідник ОУН на Тернопільщині;
- З 1932 р. — член Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічний референт та редактор підпільних націоналістичних видань;
- 1936 р. — наймолодший підсудний у «Львівському процесі Степана Бандери й товаришів», засуджений на 5 років тюрми;
- З 1940 р. — перший заступник провідника ОУН(б) С. Бандери;
- У 1942–1944 рр. в'язень німецького концтабору Заксенгаузен;
- Обраний головою уряду — Українського Державного Правління, проголошеної 30 червня 1941 року Української держави;
- 1945 — обраний Крайовою конференцією ОУН(б) членом бюро Проводу ОУН, до якого належали ще Степан Бандера й генерал Роман Шухевич;
- 1946-1986 — Президент Антибільшовицького блоку народів (АБН);
- 1968-1986 — Провідник Організації українських націоналістів - ОУН(б);
- З 1967 — один із засновників та постійний член керівного органу (екзекутиви) «Світової антикомуністичної ліги», в яку входили представники понад 60-ти національностей.
“...Перевиховувати український народ, перевиховувати його в дусі героїчного ідеалу життя, в дусі зліквідування і остаточного усунення з духовності українця рабської психіки, яка прищепилася йому впродовж кількасотлітньої неволі”.
"Міряйте свої сили не реальним, але бажаним! Великого бажайте!"
- так Ярослав Стецько прожив своє довге, віддане Україні життя і таку настанову залишив своїм наступникам.
Ці переконання допомогли Стецьку, сину сільського священика, бути дієвим патріотом від гімназійних років у Тернополі, де він швидко став лідером та ідейником місцевого підпільного руху, аж до глибокої старості у 1986 році. За своє життя Стецько отримав ім'я "маклер без держави", представляючи поневолену Україну як її прем'єр-міністр на зустрічах з лідерами різних світових держав.