35 років тому відбулась на нашій землі трагічна подія – аварія на Чорнобильській АЕС, яка зробила негативні впливи на оточуючий світ, країни Європи та людську діяльність пов’язану із атомною енергетикою.
36 років минуло з моменту вибуху четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС.
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
8500000 жителів України, Білорусі після аварії отримали значні дози опромінення.
Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину в наших душах. Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політику. Зовсім не думали про героїзм лісівники у ті зараз уже далекі квітневі дні 1986 року, коли їх одних із перших мобілізували на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Ставши на шляху розбурханої атомної стихії, першими в героїчному двобої впали пожежники і дерева. Ліс, гинучи від радіонуклідного удару, взяв на себе значну долю небезпечної радіоактивності, яка могла поширитися набагато швидше і на більші території, як це сталося. У 30-кілометровій чорнобильській зоні під радіаційне забруднення потрапило 110 тис. га лісу. У зоні радіаційного забруднення постійно існувала небезпека виникнення лісових пожеж, які могли призвести до повторного забруднення навколишнього середовища на далекій відстані.
500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.
8500000 жителів України, Білорусі після аварії отримали значні дози опромінення.
Сьогодні, ми низько вклоняємося тим, хто не шкодував своїх сил і здоров’я, аби зупинити згубні наслідки Чорнобильської катастрофи. Основна частина робіт з ліквідації аварії виконувалася в 1986-1987 роках. Проте роботи на об'єкті «Укриття» тривали і потім. За всі роки ліквідаторами стали приблизно 600 тисяч осіб. Кожен із цих людей - герой. І ми маємо завжди пам'ятати їхній подвиг!
Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину в наших душах. Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політику. Зовсім не думали про героїзм лісівники у ті зараз уже далекі квітневі дні 1986 року, коли їх одних із перших мобілізували на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Ставши на шляху розбурханої атомної стихії, першими в героїчному двобої впали пожежники і дерева. Ліс, гинучи від радіонуклідного удару, взяв на себе значну долю небезпечної радіоактивності, яка могла поширитися набагато швидше і на більші території, як це сталося. У 30-кілометровій чорнобильській зоні під радіаційне забруднення потрапило 110 тис. га лісу. У зоні радіаційного забруднення постійно існувала небезпека виникнення лісових пожеж, які могли призвести до повторного забруднення навколишнього середовища на далекій відстані.